Сьогодні почало діяти ембарго на постачання російської танкерної нафти.
Відсьогодні починає також працювати механізм «граничної ціни», який запровадили ЄС, G7 та Австралія. Тепер російську нафту офіційно дозволено купувати не більше ніж за $60 за барель.
Та не менш ефективним є рішення заборонити судноплавним та страховим компаніям обслуговувати вантажі російської нафти, якщо не буде дотримано граничної ціни. Провідні компанії цих галузей знаходяться в країнах Заходу, а їхні конкуренти, наприклад з Китаю, не в змозі запропонувати такий рівень покриття ризиків, щоб задовільнити судновласників та експортерів.
У Єврокомісії вважають, що такі рішення значно зменшать нафтові доходи рф, а отже фінансування війни.
Нагадаю, що морські постачання нафти з росії становлять близько 75% її загального нафтового експорту.
Варто зазначити, що відтоді, як ЄС оголосив про рішення поступово відмовитися від російської нафти, роль рф як постачальника енергоресурсів на світовому ринку суттєво змінилася. The Economist повідомляє, що наразі Європа переорієнтовується на постачання нафти із країн Перської затоки та США.
За даними Міжнародної енергетичної агенції, за вересень російські нафтові доходи знизились до найнижчого рівня за 2022 рік. Ще до того, як нафтове ембарго почало діяти росія була вимушена переорієнтувати свій нафтовий експорт з Європи на Індію, Китай та Туреччину, які отримують російську сировину зі значними знижками.
Туреччина з 1 грудня закрила протоки Босфор та Дарданелли для суден, що перевозять російську нафту без страхового покриття. Так, вже неодноразово ми чули про формування Росією «тіньового флоту» із танкерів, що раніше перевозили підсанкційну іранську та венесуельську нафту. Проте, щоб запобігти будь яких обходів санкцій необхідно постійно переглядати, посилювати та вдосконалювати систему обмежень проти країни-агресора.
Саме жорсткі обмеження здатні привести до головної мети – послабити здатність рф вести війну та покарати її за скоєні злочини.