Все, що відбувається навколо «реформування» медицини в Україні, нагадує лабораторію, де громадяни опинились в якості піддослідних.
На зустрічах з виборцями по усій країні бачу стільки смутку та сліз в очах людей.
Через ніщивну корупцію у владі Україна перетворилася на суцільну мапу біди.
Біди, що прийшла до кожного українця через скорочення лікарень, відсутність доступних ліків, масові захворювання на кір, грип, туберкульоз, рак…
Моя мама все життя пропрацювала медсестрою. У дитинстві часто бував у неї на роботі і бачив важку працю медиків, які рятували людям життя та здоров’я.
Нещодавно в Рівненькій області, у Млинові я довго спілкувався у місцевій лікарні з лікарями та медсестрами. Говорили, як важливо зберегти та розвивати соціальну медицину, кожну лікарню, захистити кожного медичного робітника, підняти якість медичних послуг для громадян.
Йду в Президенти, щоб дбати про охорону здоров’я та медичне забезпечення в Україні.
Йду, щоб реалізувати свою стратегію розвитку та розбудови доступної справедливої медицини, що матиме щорічно:
- не менше 5% ВВП державного фінансування;
- збільшені адресні субвенції для лікарень;
- збільшені зарплати для медичних працівників;
- збереження та розвиток медичних закладів по всій країні.
Це є обов‘язком для мене, як для майбутнього Президента, та для всієї влади.
Всім і кожному має бути зрозуміло, що якісна і доступна медицина – це питання номер один для національної безпеки.
Я знаю, що треба зробити. Зможу і неодмінно зроблю так!