7 років тому в холодні ночі був на Майдані в Києві. Разом з людьми кожну ніч в оточенні спецназу, під прицілом холодної злоби режиму Януковича.
Було важко і фізично, і морально: боліло від усвідомлення того, що силовики власної країни проти нас, проти своїх громадян застосовують зброю. І це вже була та межа, за якою – немає пробачення.
Важко і сьогодні багатьом з нас зрозуміти: чому досі ніхто з можновладців не покарний за злочини проти людей, за розстріляні життя на Майдані.
Учора генпрокурорка звітувала у парламенті, але я не почув ні чіткої позиції, ні чітких строків, коли ж будуть покарані керівники силових структур часів Януковича.
Ті, хто віддавали накази розстрілювати, незаконно стежити, викрадати людей!
Ті, хто завозили іноземних снайперів і спецслужби, закуповували зброю і вибухівку з Росії.
Усі докази, зібрані під моїм керівництвом в СБУ, ми передали Генеральній прокуратурі ще у 2014 (!) році.
А результат? Генерали, які давали злочинні накази, знову на волі.
Найгірше, що так і не відбувся Трибунал, відкритий Суд над організаторами злочинів. Бо як не було, так і немає політичної волі найвищого керівництва держави.
Переконаний, що в Україні мала бути давно створена спеціальна палата Верховного суду – Трибунал, у якому має відбутися судовий розгляд всіх доказів та засудження всіх винних у розстрілах людей під час Революції Гідності та в інших злочинах, які вчиняла влада проти власних громадян.