Останні події в Казахстані, які потрясли всю світову спільноту, сповіщають нас про початок політичної кризи у пострадянських азійських країнах.
А все чому? Причина обурення та протестів людей — ціни зростали і зростають, а зарплати — ні!
Система правління без демократії, коли правлячій верхівці належить усе в країні, а людям — нічого, окрім підвищення тарифів і цін, — це непрацююча система, це криза, це прірва!
Проте в Казахстані влада відступила назад і пішла на поступки протестуючим, знизивши ціни та тарифи. Зробили навіть вигляд, що змінюють уряд. Насправді змінили тільки третину міністрів.
Все ж протест став безкомпромісним та радикальним. І влада вирішила боротись з власним народом кулями та арештами.
Згадаймо соціальні повстання 2005 року в Кирґизстані, у 2011 році в тому ж Казахстані. Тоді теж загинули цивільні громадяни, які вийшли проти свавілля влади.
Сьогодні керівництво Узбекистану і Таджикістану теж добре розуміє, що рано чи пізно люди і в цих республіках можуть вийти на вулиці, протестуючи проти низького рівня життя, високих цін та низьких зарплат!
Тобто громадяни не будуть більше миритися з тим, що є верхівка, в якій правлять, як султани в розкоші та присвоїли собі усі надра і багатства держави, а з народом не діляться!
Це — головна причина протестів в азійських країнах!
Президент Казахстану запросив російські війська, штурмові бригади, десантників не для охорони миру та спокою, а саме для придушення соціальних протестів казахів.
Це — військове втручання РФ у внутрішні справи Казахстану!
Як щирий друг Казахстану, бажаю народу цієї країни самим вирішувати, як їм жити далі в своєму домі на своїй землі!