До Юрія Шухевича з нагоди 110-річчя з Дня народження його батька Романа.


До Shukhevych Jurij з нагоди 110-річчя з Дня народження його батька Романа.

Шановний пане Юрію,

Цими рядками я хочу вшанувати пам’ять про Вашого славного Батька, 110-річчя з дня народження якого відзначають сьогодні українці, усвідомлюючи значення історичної постаті Романа Шухевича для відновлення незалежності України.

Сьогоднішній день повернув мене спогадами у 27 травня 2008 року, коли ми разом з Вами, Мирославом Симчичем і Степаном Семенюком відкривали у приміщенні СБУ виставку з більше як півтисячі розсекречених документів “УПА. Історія нескорених”.

Ця виставка була скромною даниною пам’яті Вашому нескореному Батькові і тисячам його побратимів, які стали на славний шлях боротьби за незалежну України за надскладних історичних обставин.

Переконаний, без Української Повстанської Армії, без Організації Українських Націоналістів, без Романа Шухевича не було б незалежної України.

Це – наша справжня українська історія, наша гірка правда та біль! Наші – і нічиї інші!

Мені, народженому у Запоріжжі, ніколи не була байдужою доля героїв, які загинули за Україну.

Мені завжди болітиме біль 35 (!) років, проведених Вами в комуністичному ув’язненні, а в моєму серці завжди будуть Ваші слова, які Ви любите повторювати при наших зустрічах: “Слухайте, пане Валентине, треба щось робити”.

Схиляюся перед пам’яттю Вашого нескореного батька.

Схиляюся перед жертвою Вашої родини і Вашою жертвою.

Слава Україні і Роману Шухевичу!